Неперервність української державності підтверджує грамота

Сучасна Україна пройшла довгий і тернистий шлях до відновлення незалежності. Чимало визначних фактів свідчать, що наша державність не переривалася навіть у найпохмуріші часи. Один з них зберігається в Центральному державному архіві зарубіжної україніки (ЦДАЗ­У). Ідеться про Грамоту про складання повноважень і припинення діяльності Державного центру Української Народної Республіки в екзилі, яку 22 серпня 1992 року президентові України Леонідові Кравчуку вручив президент
Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав’юк.

Тоді на сесії Верховної Ради України уповноважена делегація представників української діаспори передала владі відродженої держави Україна саму грамоту, а також заяву про правонаступництво України від Української Народної Республіки (УНР) і символи державної влади УНР: прапор, державну печатку і президентські клейноди.

Як відомо, після російсько-більшовицької окупації України на початку ХХ сторіччя державні установи УНР змушені були переміститися за кордон. Особливу роль в обстоюванні права українського народу на самостійну і незалежну державу взяв на себе Державний центр УНР в екзилі, який діяв за кордоном з 1920-го по 1992 рік і мав сформовану виконавчу та законодавчу гілки влади.

За понад 70 років діяльності в екзилі очільники Державного центру УНР проводили активну політичну, дипломатичну та інформаційну діяльність щодо викриття тоталітарного режиму в СРСР, інформували міжнародну спільноту про злочини органів радянської влади проти українців, консолідували й підтримували українську еміграцію, формували національну свідомість співвітчизників в Україні й поза її межами тощо.

Здобуття Україною незалежності у 1991 році представники української діаспори сприйняли з піднесенням і радістю від усвідомлення, що їхні зусилля не були марними. Адже ця спільна перемога підтвердила одвічне прагнення українського народу мати незалежну демократичну державу на власній землі.

Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк офіційно передав свої повноваження Президентові незалежної України Леонідові Кравчуку 22 серпня 1992 року

Під час виступу на сесії Верховної Ради останній Президент в екзилі Микола Плав’юк виголосив: “Пане Президенте! Вкладаю у ваші руки цей історичний документ, грамоту, схвалену Українською Національною Радою, і бажаю вам найкращих успіхів у закріпленні і розбудові незалежної демократичної соборної України. Усьому народу бажаю, щоб він як суверен своєї держави, як джерело її влади стояв на сторожі її незалежності і щоб уже ніколи не виникало потреби, аби президент чи уряд України були змушені діяти у вигнанні, а успішно і на благо Українського народу керували нею у столиці вільної України — Києві. Слава Україні!”

Віра Фазлєєва | Центральний державний архів зарубіжної україніки

Джерело: https://ukurier.gov.ua/

Related posts