Сучасна Україна пройшла довгий і тернистий шлях до відновлення незалежності. Чимало визначних фактів свідчать, що наша державність не переривалася навіть у найпохмуріші часи. Один з них зберігається в Центральному державному архіві зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). Ідеться про Грамоту про складання повноважень і припинення діяльності Державного центру Української Народної Республіки в екзилі, яку 22 серпня 1992 року президентові України Леонідові Кравчуку вручив президент
Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав’юк.
Тоді на сесії Верховної Ради України уповноважена делегація представників української діаспори передала владі відродженої держави Україна саму грамоту, а також заяву про правонаступництво України від Української Народної Республіки (УНР) і символи державної влади УНР: прапор, державну печатку і президентські клейноди.
Як відомо, після російсько-більшовицької окупації України на початку ХХ сторіччя державні установи УНР змушені були переміститися за кордон. Особливу роль в обстоюванні права українського народу на самостійну і незалежну державу взяв на себе Державний центр УНР в екзилі, який діяв за кордоном з 1920-го по 1992 рік і мав сформовану виконавчу та законодавчу гілки влади.
За понад 70 років діяльності в екзилі очільники Державного центру УНР проводили активну політичну, дипломатичну та інформаційну діяльність щодо викриття тоталітарного режиму в СРСР, інформували міжнародну спільноту про злочини органів радянської влади проти українців, консолідували й підтримували українську еміграцію, формували національну свідомість співвітчизників в Україні й поза її межами тощо.
Здобуття Україною незалежності у 1991 році представники української діаспори сприйняли з піднесенням і радістю від усвідомлення, що їхні зусилля не були марними. Адже ця спільна перемога підтвердила одвічне прагнення українського народу мати незалежну демократичну державу на власній землі.
Під час виступу на сесії Верховної Ради останній Президент в екзилі Микола Плав’юк виголосив: “Пане Президенте! Вкладаю у ваші руки цей історичний документ, грамоту, схвалену Українською Національною Радою, і бажаю вам найкращих успіхів у закріпленні і розбудові незалежної демократичної соборної України. Усьому народу бажаю, щоб він як суверен своєї держави, як джерело її влади стояв на сторожі її незалежності і щоб уже ніколи не виникало потреби, аби президент чи уряд України були змушені діяти у вигнанні, а успішно і на благо Українського народу керували нею у столиці вільної України — Києві. Слава Україні!”
Віра Фазлєєва | Центральний державний архів зарубіжної україніки
Джерело: https://ukurier.gov.ua/
