Директорія УНР (грудень 1918–листопад 1921)

Директорія відновила республіканський лад і демократичне правління в Україні. Скликаний Директорією Трудовий конгрес, забезпечив широку представницьку основу української влади. У Паризькій мирній конференції, де вирішувалася доля учасників Першої світової війни, взяла участь українська делегація.

Політика Директорії УНР була спрямована на консолідацію українського суспільства. Її лідери намагалися врахувати вимоги політичних партій і суспільні очікування. За коаліційним принципом сформували уряд – Раду Народних Міністрів. Своєрідним компромісом стала політична система УНР, базована на принципі трудових рад, коли своїх представників у владу могли делегувати тільки «працюючі класи». Натомість у національному питанні взяли курс на розбудову незалежної держави. 1 січня 1919 р. Директорія затвердила закон про державну мову в УНР та закон про вищий уряд Української автокефальної православної церкви, за яким православна церква в Україні мала стати автокефальною. Ухвалили закон про запровадження державної української грошової одиниці – гривні, відповідно до якого з ужитку виводились російські грошові знаки, як царські, так і «керенки». Скасовували приватну власність на землю, яку оголосили «народним добром». За Директорії відбувається розширення дипломатичних зносин УНР, розвивається наука та культура. Одне з найвизначніших досягнень – проголошення Акта Злуки про об’єднання УНР і ЗУНР в єдиній соборній державі.

Однак в грудні 1918 р. без оголошення війни агресію проти УНР розпочала радянська Росія. Її війська швидко просувалися вглиб української території. 2 лютого 1919-го Директорія та весь державний апарат УНР змушені були спішно евакуюватися з Києва до Вінниці. Не витримавши тиску та ваги відповідальності, 10 лютого 1919 р. Володимир Винниченко подав у відставку. Головою Директорії став Симон Петлюра. Саме йому довелося очолювати українську державу в найдраматичніший період її існування. Вона в надтяжких умовах без зовнішньої підтримки продовжувала збройну боротьбу проти «червоної» та «білої» Росії. В листопаді 1920 р. залишки українських військ і державного апарату УНР під натиском переважаючої більшовицької армії змушені були відійти на територію Польщі.
Ключові події

14 листопада 1918 року – створення Директорії Української Народної Республіки;

14 грудня 1918 року – відновлення Української Народної Республіки;

22 січня 1919 року – проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки;

23-28 січня 1919 року – засідання Трудового конгресу України, вищого тимчасового законодавчого органу Української Народної Республіки у період Директорії УНР;

квітень 1919 року – розгортання українського антибільшовицького повстанського руху;

11 серпня 1919 року – початок походу українських армій на Київ-Одесу;

6 грудня 1919 року – початок Першого Зимового походу Армії УНР;

21 квітня 1920 року – підписання Варшавського мирного договору між УНР і Польщею;

5 травня 1920 року – проголошення Всеукраїнською православною Церковною радою автокефалії Української православної церкви;

7 травня 1920 року – вступ до Києва об’єднаних польсько-українських військ, звільнення міста від більшовиків;

29 серпня 1920 року – героїчна оборона Замостя, де відзначилися вояки VI січової стрілецької дивізії під командуванням Марка Безручка;

вересень 1920 року – початок творення Української військової організації;

10 листопада 1920 року – відступ Армії УНР за р. Збруч, остаточна окупація більшовиками центральної та східної України;

9 січня 1921 року – створення Ради Республіки Державного центру УНР на еміграції;

21 листопада 1921 року – розстріл вояків Армії УНР біля с. Базар Житомирської області, завершення Другого Зимового походу Армії УНР.

Джерело: memory.gov.ua

 

Related posts