Після Лютневої революції українізація охопила також Чорноморський та інші флоти колишньої Російської імперії, де українці становили значну частку особового складу: Чорноморський флот – 65%, Балтійський – 15%. Наприкінці березня 1917-го в Севастополі відбулися багатолюдні збори моряків-українців, а на другий день після Великодня містом пройшла кількатисячна українська маніфестація з синьо-жовтими та малиновими прапорами, портретами Тараса Шевченка. У Севастополі постала Українська Чорноморська громада, яка мала на меті підготовку ґрунту для майбутнього українського флоту. Наприкінці квітня 1917-го на багатьох кораблях діяли корабельні ради й українські гуртки. За словами мічмана Якима Христича, їхніми учасниками були 7 тис. осіб або 10% усього особового складу Чорноморського флоту. Рада Чорноморської громади використовувала великий національний прапор, а її військова секція – запорізький малиновий прапор із білим хрестом – це були перші сучасні військово-морські прапори.
Розбудова українського флоту набирає обертів влітку 1917-го, коли про свою українізацію заявили екіпажі низки військових кораблів та окремі військово-морські частини. Над українськими кораблями замайоріли національні прапори. Першим про свою українськість заявив Севастопольський флотський півекіпаж під командуванням підполковника Володимира Савченка-Більського. А 12 липня 1917-го на есмінці «Завидний» вперше підняли синьо-жовтий прапор. Апогею українські настрої на флоті сягнули в листопаді 1917-го, коли Центральна Рада проголосила УНР. Про перехід на бік української влади заявили команди низки великих військових кораблів, зокрема крейсера «Пам’ять Меркурія» та лінкора-дредноута «Воля» – найпотужнішого корабля Чорноморського флоту. За деякими оцінками, восени 1917-го українські прапори були підняті над більшістю кораблів Чорноморського флоту. 22 грудня 1917-го створено Генеральне секретарство морських справ, першим очільником якого став відомий громадський діяч Дмитро Антонович. Згодом ухвалили низку важливих законів, зокрема “Тимчасовий закон про флот”, яким російський Чорноморський флот оголошувався флотом УНР.
Однією з найяскравіших сторінок в історії українського флоту стали події 29 квітня 1918 р. Напередодні Запорізька дивізія під командуванням підполковника Петра Болбочана, підтримувана німецькими військами, звільнила від більшовиків Крим. Командувач Чорноморського флоту, контр-адмірал Михайло Саблін, спираючись на рішення делегатів корабельних команд і настрої українських моряків та офіцерів, офіційно оголосив весь Чорноморський флот флотом УНР, видав наказ урочисто підняти українські прапори. Це рішення підтримала й виконала абсолютна більшість кораблів Чорноморського флоту. Ті ж команди, що перебували під впливом більшовиків, поспішно евакуювали свої кораблі із Севастополя до Новоросійська.
“Це було 29 квітня 1918 р. Був чудовий день. Севастопольський рейд вилискував, як дзеркало. В год. 16. флягманський корабель Чорноморської фльоти, лінійний корабель “Юрій Побідоносець” з наказу командуючого фльотою підніс сигнал: “Фльоті підняти український прапор!». Опали червоні плахти. На більшості кораблів почулася команда: «Стати до борту!”. На цю команду, по-старому, як це було в бойовій Чорноморській Фльоті, не розбештаній ще революцією, стали моряки вздовж борту лицем до середини корабля. «На прапор і гюйс – струнко! Український прапор піднести!» І під сурму і свист підстаршин-моряків злетів угору український прапор. “Розійтись!” Разом із командою заграли сурмачі. Майже на цілій великій фльоті Чорного моря залопотіли в повітрі великі жовто-блакитні полотнища. Для історії української фльоти цей день 29 квітня 1918 p., коли в год. 16 ціла українська фльота виявила свою приналежність до Батьківщини, став найвидатнішим днем української державної фльоти і святом українського моря”
Святослав Шрамченко. “Піднесення Українського прапору в Чорноморській флоті”
Джерело: http://memory.gov.ua