Із сумом потрібно визнати, що порошенківська пропаганда виграла бій за інтерпретацію подій 31 серпня. По-перше, “Мінстецю” вдалося перевести увагу суспільства із самого факту ганебного голосування за путінські зміни до Конституції на події, які відбувалися під стінами зРади. По-друге, “Мінстець” вигідно для режиму проінтерпретував ці події.
Ми програли битву, але обов’язково маємо виграти війну. А для цього необхідно озирнутися назад, проаналізувати допущені помилки, зробити висновки.
Найперший і найважливіший висновок – мирні акції протесту є безплідними. Патріоти, які зібралися 31 серпня під ВР, дійсно намагалися завадити голосуванню мирним шляхом. Але голос мирної вулиці не впливає на хід політичних процесів — цей урок потрібно було вивчити ще під час Майдану. Сутички під парламентом розпочалися лише після того, як депутати таки проголосували за продиктовані із Москви та Брюсселю зміни. Масла у вогонь підлило те, що нацгвардійці порвали портрети бійців-добровольців, які загинули на сході.
Якщо патріоти хочуть по-справжньому завадити прийняттю змін у другому читанні, вони повинні чітко усвідомити, що мирне стояння під стінами зРади нічого не дасть.
Висновок №2 — використання сили повинно мати чітку мету. Сутички під ВР були породжені швидше емоціями, ніж якимось раціональним розрахунком. Після того, як депутати проголосували, короткочасне силове протистояння було не більше, ніж “Фе!”, сказаним зРаді та Порошенку. Звідси і недоречність використання гранати (хоч інцидент з гранатою — це окрема тема).
Логічно було ще до початку акції поставити чітку ціль — зайти до будівлі парламенту. Нехай би депутати спробували проголосувати, якби за дверми сесійної зали стояли фронтовики. Зрозуміло, що зайти до будівлі парламенту можна було б виключно за допомогою використання сили. І в міру спротиву з боку охоронців Липецької фабрики можна було б застосовувати ті чи інші “додаткові засоби впливу”. Якщо в частини контингенту, залученого до охорони, є хоч якась клепка в голові, вони відступилися б (під час подібних акцій не зле нагадувати, яка доля чекала охоронців Межигір’я — скільки серед них було вбитих та покалічених).
Третій висновок стосується чисельності людей. 31-го було багато людей, але для рішучих дій потрібно більше. Організаторам варто було б краще потурбуватися про два моменти. Перший — залучення киян (максимальне опрацьовування соцмереж і роздача та розклейка листівок). Другий — залучення людей з областей. При цьому людей необхідно залучати і для “масовки”, і для рішучих дій.
Висновок № 4 — інформаційна війна, інформаційна війна і ще раз інформаційна війна. Без цього найгероїчніші і найжертовніші дії втрачатимуть ефект більш, ніж на половину.
Джерело: http://banderivets.org.ua/vysnovky-z-podij-31-serpnya.html
