Історія пам’ятника Української Галицької Армії в Ліберці

Протягом цілого року українська діаспора вшановує пам’ять полеглих українських діячів та воїнів біля пам’ятників, пам’ятних дощок та могил українців які розкидані по всій території Чеської Республіки.

Чомусь тільки у 2018 році працівники Посольства України в Чеській Республіці в один день започаткували традицію щорічного вшанування 14 жовтня, у День захисника України, пам’яті полеглих українських воїнів біля пам’ятників.

Одним з них є унікальний пам’ятник воякам Армії УГА у місті Ліберець (Чеська Pеспубліка), створений за проектом українського художника Василя Касіяна.

Надзвичайно емоційна скульптура зображує полеглого українського воїна, над тілом якого сумує жінка з двома дітьми. Пам’ятник постав у 1926 році на місці братської могили 27 померлих воїнів Гірської бригади Української Галицької Армії, які перебували у місцевих таборах для інтернованих.

Чехословацькі українці тоді зібрали гроші для того, щоб увічнити пам’ять своїх полеглих далеко від України побратимів.

Після Другої світової війни чехословацька комуністична влада могили зрівняла із землею, пам’ятник зняла з постаменту, прибравши всю наявну інформацію про те, що він – український.

Вважалося, що втрачені й розміщені на пам’ятнику таблиці. На щастя комуністи та російсани не знищили саму скульптуру: всі ці роки, аж до 2018 року, місцеві мешканці були переконані, що це пам’ятник загиблим у Другій світовій війні.

Коли у 2018 році відбувалася реставрація, постало питання про відновлення таблиці і напису на ній. Оскільки фотографії первісного вигляду пам’ятника збереглися, після консультацій з Українським інститутом національної пам’яті ми вирішили на новій таблиці залишити оригінальний текст, лише доповнивши його чеськомовною версією, а також додавши таблицю з іменами похованих у цій землі 27 українських воїнів (за реалізацію цього проекту велика подяка належить скульпторці Марії Вамберській, керівниці українського товариства у м. Градец-Кралове Наталії Доценко, дослідникам Ганні Величко та Сергію Перепічці).

Здавалося б, у цій історії можна було поставити крапку. Але тут почалося найцікавіше. Від дослідника Олега Курлюка ми отримали повідомлення про те, що, за неперевіреною інформацією, оригінальна таблиця з цього пам’ятника все ж таки збереглася й знаходиться у підвалах закинутого замку в містечку Долні Бржежани під Прагою.

Ми звичайно ж туди одразу поїхали, але з’ясувалося що попередні власники замку збанкрутували, а тому будівля виставлена на аукціон. Тимчасова адміністрація нічого про таку табличку не чула, пустити нас всередину поки триває процес аукціону не погоджувалася, проте пообіцяла, що коли все завершиться і якщо вони щось знайдуть, то повідомлять нам. Але особливих сподівань, чесно кажучи, у нас не було.

Тут треба зробити невеликий, але необхідний відступ. Замок в Долних Бржежанах насправді має досить цікаву історію. Саме в цьому будинку з 1941 року містилася резиденція Райнгарда Гейдріха – нацистського протектора Богемії і Моравії, тобто намісника Гітлера у Празі, і одночасно начальника Головного управління імперської безпеки (СД) нацистської Німеччини.

Звідси він виїхав на своєму автомобілі 27 травня 1942 року на аеродром і по дорозі був ліквідований учасниками чехословацького руху опору в ході проведеної ними відомої операції “Антропоїд”.

Після Другої світової війни у замку знаходився науково-дослідний інститут металів, а потім, після Оксамитової революції у 1989 році, будинок прийшов у запустіння і перетворився на покинутий об’єкт. Кажуть, що у ньому досі зберігається купа різного металолому, а також різноманітні прилади, якими раніше вчені аналізували склад металу.

У 2019 році аукціон нарешті відбувся, об’єкт був придбаний за 39 млн. чеських крон (приблизно 1,7 млн. дол.). Очевидно, нові власники проводили якусь інвентаризацію того, що знаходиться всередині об’єкту, або ж почали готувати його до реконструкції.

Як би там не було, але кілька тижнів тому тимчасовий адміністратор будівлі пан Мілош Ленгер нам таки зателефонував і повідомив приголомшливу новину: таблиця знайшлася, якщо хочете, ми вам її віддамо. Звичайно хочемо і дуже вдячні за небайдужість!

Можете уявити наші відчуття, коли позавчора на подвір’ї посольства вивантажили 80-кілограмову бронзову таблицю. Потускла, запорошена, чимось варварськи надкусана зверху (не інакше як в соціалістичному інституті металу намагалися встановити, з чого українці робили свої таблиці), але для нас це справжній скарб.

До речі, ця таблиця, судячи з усього, була встановлена на пам’ятнику не в 1926 році, коли він був відкритий, а трохи пізніше, напевно десь аж в 1939 році (на таблиці вказана фірма, що виготовила таблицю, і місце її розташування, а саме німецька назва Ліберця – “Reichenberg”. Це говорить про те, що це, очевидно, сталося вже після Мюнхенської змови у 1938 р. і окупації Судетів).

Пам’ятна дошка на подвір’ї посольства України в Чеській Республіці

На оригінальних фотографіях видно, що у 1926 р. таблиць було три і всі вони були чорного кольору зі світлим текстом, тобто зовсім не такі, як та таблиця, яка знайшлася (хоча вони й мали ідентичний текст).

Пояснення ми знаходимо у люб’язно наданій нам Ганною Величко статті з львівської газети “Діло” за 1936 р. Виявляється, спочатку таблиці були зі скла, але вони потріскалися від морозу, у зв’язку з чим українсьька діаспора оголосили збір коштів для виготовлення нової, витривалішої таблиці, скоріше за все саме тієї, яка зараз і повернулися до нас крізь десятиліття.

Ось така майже детективна історія.

За матеріалами Державного працівника України, Надзвичайного і Повноважний Посла України в Чеській Республіці Євгена Перебийніса

Історична довідка:

Братська могила воїнів Української Галицької Армії (УГА)
Пам’ятник відкритий у 1927 р., автор проекту – Василь Касіян, реалізація – архітектор Віце.

Місце розташування:
Ліберець, Рупрехтіце, Чеська Республіка.
Військова частина міського цвинтаря Рупрехтіце, присвячена жертвам світових війн.

Стан: реставрація у 2018 р. “Регіональним українським товариством у північно-східній Чехії”. Кошти на ревставрацію віділила Українська держава.

Пам’ятник споруджено для вшанування 27 полеглих воїнів Гірської бригади Української Галицької Армії (УГА), які перебували у місцевих таборах для інтернованих. Автор проекту – визначний художник-графік Василь Касіян. Це єдина праця Касіяна в монументальному мистецтві, й художник вирішив її у нетрадиційному ключі. У загальному рішенні переважає не монументальна, а жанрова основа. Скульптурна група, що розташована по вертикальній і горизонтальній осі, справляє глибоке емоційне враження. Це напруження досягається контрастом динамічних (вертикальних) постатей одинокої матері з двома дітьми та статичної (горизонтальної) фігури загиблого батька-солдата. Надзвичайною майстерністю позначена проробка кожної деталі монументу: типовий український одяг матері, дітей, форма, зброя та амуніція полеглого солдата Першої світової війни. Деталізація, проробка емоцій постав, композиційне новаторство скульптурної групи – усі ці риси створюють мимовільні асоціації із широкознаним у Чеській Республіці пам’ятником відомого скульптура Отто Гутфренда “Бабуся з дітьми”, який було відкрито у 1922 р. на вшанування столітнього ювілею від дня народження класика чеської літератури – Божени Нємцової. У 20-х роках минулого століття Отто Гутфренд, на той час визнаний майстер модерністської (кубістичної) скульптури, викладав монументальне мистецтво в празьких університетах й міг бути вчителем Миколи Касіяна, який на той час вивчав мистецтво в Празі.

Оригінальне фото взято з газети “Український тиждень” за 11. 11. 1935. Початково пам’ятник стояв на високому постаменті, який увінчувала чорна таблиця із білим написом: “На вічну пам’ять борцям Української Галицької Армії за волю і добро свого народа, що викинені ворогами з-під рідної стріхи зложили тут свої кости”. Побіля нього були поховані українські військовики. На цьому постаменті було також розміщено скляні таблички зі списками похованих, які у 30-х рр. потріскалися від сильних морозів. Напевно, те ж саме сталося і з центральною меморіальною таблицею. У 1936 р. колишніми стрільцями УГА була розпочата кампанія по збору коштів на реставрацію пам’ятника. На зібрані кошти було, зокрема, відлито з металу нову меморіальну таблицю і знову встановлено на пам’ятник. На початку 60-х рр. військова частина цвинтаря була перероблена у меморіальний комплекс жертвам світових війн. Внаслідок цієї трансформації пам’ятник воїнам УГА було знято з постаменту і перенесено зі свого початкового місця. Висока мистецька вартість монумента і його скорботне послання добре пасували до ідеї всього меморіального комплексу, що, напевно, врятувало пам’ятник від знищення. На момент реставрації скульптурної групи у 2018 р., яку провело “Регіональне українське товариство у північно-східній Чехії” за сприяння Посольства України в ЧР, адміністрація цвинтаря не мала повної інформації, кому і коли було споруджено цей монумент. Ні меморіальна таблиця, ні списки похованих на ньому не збереглися. 6 вересня 2018 р. на урочистому відкритті реставрації пам’ятник нарешті було вписано у контекст чесько-українських взаємин. У 2020 р. несподіваним чином знайшлася оригінальна меморіальна таблиця з металу. Її було знайдено у замку Долні Бржежани неподалік Праги. У цьому замку за тоталітарного режиму в ЧССР розміщувалися різні установи: і школа НКВД, й науково-дослідний інститут металу, тож достеменно не встановлено, якій з них “приглянулася” меморіальна таблиця з українського пам’ятника в неблизькому від Праги Ліберці. Зараз ця таблиця знаходиться в Посольстві України в ЧР. Сподіваємося, що вона незабаром повернеться у Ліберець і буде вписана у сучасний дизайн пам’ятника. Також висловлюємо щиру подяку українському дослідникові Сергієві Перепічці за допомогу у пошуках списку похованих.

Білейчук Дмитро – стрілець УГА, + 23. 03. 1922, місце народження: с. Жаб’є, повіт Косів.
Гаврилюк Михайло стрілець УГА, * 1899 – + 06. 06. 1920, місце народження: с. Улична, повіт Дрогобич.
Гринишин Петро стрілець УГА, * 1899 – + 21. 02. 1923, місце народження: с. Молодовичі, повіт Перемишль.
Дубас Дмитро стрілець УГА, + 16.05.1934, місце народження: с. Стара Ропа.
Дубицький Олекса, стрілець УГА, * 1892 – + 29. 05. 1920, місце народження: с. Тисмениця, повіт Товмач
Заблоцький Іван, стрілець УГА, * 1895 – + 01. 08. 1920, місце народження: с. Грабівці, повіт Тернопіль
Заяць Павло, хорунжий УГА, * 1890 – + 03. 02. 1923 місце народження: с. Скварява, пов.Золочів
Кірда Степан (Кірд), стрілець УГА, * 1897 – + 06. 05. 1921, місце народження: з Дрогобиччини
Калічак Михайло, десятник УГА, * 1896 – + 04. 02. 1921, місце народження: с. Стебник, пов.Дрогобич
Левицький Микола, поручник УГА, * 1879 – + 30. 06. 1921, місце народження: с. Рожнів, пов.Снятин
Макар Іван, стрілець УГА, + 19. 03. 1922 місце народження: с. Кофетиці, повіт Перемишль
Малярчук Іван стрілець УГА * 1896 – + 04. 09. 1919, місце народження: с.Чехова, повіт Коломия
Мельник Василь, 19. 05. 1921 місце народження: с.Чернятин, повіт Гусятин
Мельник Іван, стрілець УГА, * 1896 – + 19. 05. 1921, місце народження: с. Великі Чорнокінці, повіт Копичинці
Павелко Петро десятник УГА, * 1890 – + 25. 05. 1920 місце народження: с. Борщевичі, пов.Перемишль
Павліше/ишовський Михайло, стрілець УГА, * 1896 – + 15. 03. 1921, місце народження: с. Чаплі, повіт Самбір
Ружанський Микола, стрілець УГА, * 1898 – + 15. 02. 1920, місце народження: с.Сушиця, пов.Старий Самбір
Саврук Михайло, стрілець УГА, + 14. 02. 1926 місце народження: с. Романівка, повіт Рудки
Силіян Іван стрілець УГА * 1892 – + 10. 01. 1921, місце народження: с. Пятничани, повіт Бібрка
Сопітко Яків стрілець УГА * 1888 – + 26. 11. 1921, місце народження: м. Охтирка, повіт Харків
Стецишин Осип, однорічний стрілець УГА * 1897 – + 28. 12. 1920, місце народження: м. Самбір
Тарчанин Василь, булавний УГА, * 1897 – + 11. 04. 1920, місце народження: с.Хащів, повіт Турка
Тисовський Гнат, стрілець УГА, * 1898 – + 27. 03. 1921, місце народження: с. Турка над Дністром
Федорук Федір, стрілець УГА, * 1880 – + 25. 09. 1920, місце народження: с. Прокурява, повіт Косів
Чернецький Василь, стрілець УГА, * 1884 – + 17. 04. 1920, місце народження: с.Панасівка, повіт Зборів
Юзьків (Юськів) Андрій, стрілець УГА, * 1898 – + 20. 05. 1920, місце народження: с. Зоротовичі, повіт Перемишль
Ярема Михайло стрілець УГА *1900 – + 13.05.1920 місце народження: с. Дидятичі, повіт Мостиська


Detektivní příběh Ukrajinského pomníku v Liberci

14. října v Ukrajině oficiálně je státní svátek Den obránce Ukrajiny.

Pracovníci Velvyslanectví Ukrajiny v České republice  v  tento den navštěvuje pomníky ukrajinským vojákům na území České republiky a uctívá jejich památku položením květin. Od roku 2018 ukrajinští státní pracovníci a diplomaté objíždějí vojenská pohřebiště v Praze, Brně, Liberci, Jablonném v Podještědí, Hrádci Králové, Pardubicích, Josefově.

Památník má podobu ženy se dvěma dětmi stojícími nad padlým vojákem. Navrhl jej ukrajinský malíř a sochař Vasyl Kasijan. O jeho vznik se zasloužil ukrajinský Podpůrný spolek a slavnostní odhalení proběhlo 5. června 1927. Pomník stojí na místě posledního odpočinku 27 vojáků Ukrajinské haličské armády, kteří zahynuli v místních táborech pro internované vojáky.

V poválečném období komunistická československá vláda „rekonstruovala hřbitov“, zničila hroby vojáků a pomník přišel o podstavec a desky se jmény zde pohřbených vojáků. Je téměř zázrak, že se zachovalo samotné sousoší. Nicméně až do roku 2018 bylo místní obyvatelstvo přesvědčeno, že se jedná o památník padlým v Druhé světové válce. Pomník byl rekonstruován a slavnostně znovu odhalen v září 2018, byl nově doplněn replikou původní desky s nápisem v češtině a ukrajinštině a jmény 27 zde pohřebených vojáků. Rekonstrukci památníků provedla česká sochařka Marie Vamberská.

Těsně před odhalením památníků oznámil ukrajinský badatel Oleh Kurljuk na velvyslanectví informaci, že se prý originální deska z tohoto pomníku zachovala a nachází se ve sklepě opuštěného zámku v Panenských Břežanech u Prahy, bývalém sídle Reinharda Heydricha a později pracovišti Výzkumného ústavu kovů.

Tou dobou se zámek nacházel v insolvenci a insolvenční správce Miloš Lenger nemohl pustit dovnitř cizí lidí především z bezpečnostních důvodů, jelikož zámek dlouhou dobu chátral a nacházel se v havarijním stavu. Nicméně, skoro po dvou letech od naší návštěvy zámku zavolal na velvyslanectví pan Miloš Lenger a oznámil, že se našla hledaná deska. Později ji laskavě velvyslanectví předal.

Nyní se deska nachází na velvyslanectví Ukrajiny v ČR.

Zdroj: Velvyslanectví Ukrajiny v České republice