Геноцид українського народу: реакція міжнародної спільноти

Геноцид українців очима сучасників

Витяг з таємного листування посольства Великобританії у Москві від 30 вересня 1933 р.

„Містер Дюранті припускає, що кількість жертв нестачі їжі в Україні сягає п’яти мільйонів осіб“.

Витяг із статті „Війна совєтів проти селян“ М. Маггериджа, „Манчестер гардіан“, травень 1933р.

„Під час мого останнього відвідування Північного Кавказу та України я бачив таке, що можна назвати боротьбою між урядом і селянами. Поле бою було безлюдне й спустошене… З одного боку – мільйони селян, голодних, часто опухлих від голоду, з іншого боку – солдати, працівники ДПУ“.

Витяг із статті Г.Джонса. „Дейлі Експрес“, 1933 р.

„Я зупинився в хаті однієї селянської сім’ї. Їх 9 осіб, всі опухлі від голоду. У хаті панував страх смерті“.

Голод в СРСР. Регіони, де найбільше страждають від голоду. Інформаційний бюлетень, серпень 1933 року.

Витяг зі звіту керівника Генерального консульства Республіки Польща послу Республіка Польща в Москві. 31 травня 1933 р.

„Українські села знаходяться в значному занепаді, віє від них порожнечею, безлюддям і нуждою, хати наполовину розвалені, часто з позриваними покрівлями, ніде не видно нових садиб, діти й старці подібні до кістяків, ніде не видно худоби“.

Витяг із доповідної записки „Голод і санітарний стан“ консула Італії в Харкові до Міністерства закордонних справ Італії від 10 липня 1933 р.

„Від деяких лікарів я дістав підтвердження, що смертність у селах часто сягає 80 відсотків, але не [буває] нижче 50 відсотків. Найбільше уражені – Київська, Полтавська, Сумська область, про які можна говорити як про знелюднені“.

Книга А. Вінербергера “Час від часу не легше: 15 років на посаді інженера в Радянській Росії. Спогади очевидця”– Зальцбург-Лейпциг.– 1939”.

Related posts